Письменники рідко, якщо взагалі колись, провертають ідеальну історію з першої спроби. Найчастіше вони проходять через кілька чернеток, і іноді кінцевий продукт дуже відрізняється від вихідної версії. У сучасну епоху, коли історії перекладаються та оновлюються з набагато старіших текстів, не кажучи вже про адаптацію до телешоу та фільмів, багато деталей можуть бути втрачені. І не просто тонкі деталі, а цілі сюжетні лінії, персонажі та багато іншого.
10. Піноккіо вбив цвіркуна Джимині, а потім його повісили
Історію Піноккіо, дерев'яної ляльки, яка стала хлопчиком, екранізували буквально десятки разів . Початкова розповідь називалася «Пригоди Піноккіо» і була написана ще в 1881 Карло Коллоді у вигляді серійного оповідання. Книга загалом вийшла 1883 року.
Як і у випадку з багатьма казками, призначеними для дітей з минулої епохи, оригінальний Піноккіо був трохи похмурішим, ніж сьогоднішня версія. Наприклад, хоча в оригіналі фігурував цвіркун, що говорив, якого пізніше назвали Джимині, насправді він не був другом головного героя. Замість цього, коли цвіркун, що говорить, вирішує віддати Піноккіо наказ, маріонетка сердито кидає молоток в голову жука і вбиває його.
Сам Піноккіо врешті-решт вмирає в цій історії, принаймні ненадовго. Після того, як Джепетто заарештовано за жорстоке поводження з маріонеткою, Піноккіо зустрічає лисицю і кішку, які дізнаються, що має трохи золота, тому вони вішають його на дерево і крадуть його.
Смерть Піноккіо мала покласти край історії , Невелика моральна казка про небезпеку брехні і непокори, але його редактор закликав його продовжити розповідь, тому прибуває Блакитна Фея і рятує його, і його пригоди продовжуються, поки, зрештою, він не виявляється стати справжнім хлопчиком.
9. Пазузу з «Екзорциста» закликали боротися із найгіршими демонами.
Ім'я Пазузу не було широко відоме до виходу фільму «Екзорцист» 1973 року . У цій історії Пазузу — демон, який вселяється у персонажа Лінди Блер нібито для того, щоб покарати священика отця Карраса за його зневіру. Він зіткнувся з уявленнями демона на початку свого життя в Іраку, і він явно виявив до нього інтерес.
Автор книги «Вигнаний диявола не взяв ім'я Пазузу з повітря. У реальному житті Пазузу родом із Месопотамії, де він був уособленням Західного Вітру . Він король демонів вітру і має дві пари крил, жахливу голову та скорпіон хвіст. Але наше сучасне уявлення про те, що таке демон, не обов'язково було таким, яким воно було для людей між 8 і 6 століттями до нашої ери, коли Пазузу був у розквіті сил.
Яким би демонічним він не був, Пазузу був прокляттям для інших, більш злісних духів, таких як Ламашту. Закликання Пазузу могло захистити вас від Ламашту , який, як вважалося, полював на вагітних жінок та новонароджених. По-своєму Пазузу був екзорцистом, який тримав у страху набагато гіршого демона.
8. Єдине кільце не було Єдиним кільцем в оригінальному «Хоббіті».
До того, як «Володар кілець» став світовим хітом, що коштував сотні мільйонів доларів, це була скромна серія дитячих книг, написаних Дж. Р. Р. Толкіном. А до « Володаря кілець» був просто «Хоббіт» .
Спочатку «Хоббіт » був опублікований в 1937 році, і в той час це була окрема книга, яку Толкін особливо не збирався перетворювати на величезний всесвіт. Через це оригінальний «Хоббіт» насправді відрізняється від «Хоббіта», якого ми знаємо. Як тільки Толкін приступив до розширення своєї історії за допомогою « Володаря кілець» , йому довелося переробити «Хоббіта» , щоб історія запрацювала Зокрема, Кільце Всевладдя та Голлум потребували суттєвих виправлень, щоб подальша історія запрацювала.
До перегляду Єдине Кільце зовсім не було Єдиним Кільцем. Це була просто обручка. Це було чарівно, звичайно, але не в якомусь значному значенні. Власник був невидимий, але це не мало великого значення. Коли Більбо зустрів Голлума, Голлум був щасливий. поставити своє чарівне кільце на їхнє маленьке змагання, тому що для нього це не мало великого значення. Він, як і раніше, використовує ім'я Дорогоцінний, але говорить про себе, а не про кільце. Після того, як Більбо виграє кільце, їхні шляхи розходяться, і Голлуму, здається, все одно, так чи інакше.
7. Шерлок Холмс спочатку був кокаїновим наркоманом
Шерлок Холмс сера Артура Конан Дойля — один із найбільших літературних персонажів, який досі живе у нових казках у пресі та на екрані. Його перша поява була в «Етюді в багряних тонах» у 1887 році, і його гостра спостережливість та інтелект миттєво зробили його класикою, а також зразком для численних вигаданих детективів, які пішли за ним.
Одна з основних відмінностей між первісним Шерлоком і тим, що з ним стало, полягало в тому, що Шерлок Холмс спочатку був кокаїновим наркоманом . І не просто випадковий наркоман, ця людина любив свій кокаїн . У другому романі Шерлока "Знак чотирьох", опублікованому в 1890 році, книга фактично починається з того, що Ватсон роздратований тим, що Шерлок знову колеться. Холмс недвозначно заявляє, що вживає кокаїн, 7-відсотковий розчин і навіть пропонує його Ватсону. Це сталося після того, як Вотсон зауважив, що він спостерігав, як Холмс робив собі ін'єкції тричі на день протягом «багатьох місяців».
У той час як Вотсон не схвалює, Холмс заперечує, що, хоча кокаїн може бути фізично шкідливим, психічні ефекти того варті, тому що він знаходить його «що надзвичайно стимулює і прояснює розум».
До 1904 Холмс більше не був наркоманом, як пояснюється в оповіданні « Пригода зниклого безвісти на три чверті» . Там ми дізнаємося, що Ватсон відвчив його від наркотиків. Це збігається з періодом, коли кокаїн, який колись використовувався у всіх видах продуктів, включаючи Coca-Cola, був заборонений через шкідливі наслідки.
6. В оригінальній сценічній версії «Чарівника країни Оз» замість Тото була корова.
Більшість із нас знають історію про Чарівника країни Оз, і навіть якщо ви не фанат, ви знаєте, що є лев, бляхар, опудало і навіть маленький песик на ім'я Тото. Це тому, наскільки популярним був оригінальний голлівудський фільм. Але не кожен Чарівник країни Оз дотримувався цього плану.
До того, як «Чарівник країни Оз» з Джуді Гарланд був знятий у 1939 році, це був роман Л. Френка Баума, опублікований у 1900 році. А між цими двома подіями у 1902 році було поставлено бродвейський мюзикл. жоден із них не та історія, яку ви б дізналися.
У сценічній виставі та наступному німому фільмі були помітні зміни, такі як заміна Тото на корову на ім'я Імоджен . Дороті вирушила до країни Оз зі своєю коровою. Кажуть, це було тому, що постановник не хотів покладатися на навченого собаку.
Коли Дороті прибуває до країни Оз, вона зустрічає серед інших божевільного , кондуктора трамвая та анархіста. Манчкінів немає, а відьми існують, але мало що роблять. Відьма Заходу лише згадується, її ніколи не бачили.
5. В оригінальній казці про щура не було щурів
Пацюків із Гамельна — це легенда, яка сягає міста Гамельн у Німеччині сотні років тому. У ньому розповідається історія про волинника, найнятого, щоб позбавити місто щурів, що він і робить. Місто, сумнівні персонажі, вирішують не платити цій людині. Тому він використовує свою трубку, щоб заманити та їхніх дітей. Це відповідає похмурій естетиці багатьох старих легенд та казок, які здаються світлими та милими, доки не стають темними та похмурими.
У набагато похмурішому повороті, якщо ви простежите історію до її витоків, ви знайдете деякі докази того, що спочатку щурів взагалі не було, і що це справді сталося. Справжнє місто Гамельн вів хроніку історії, мабуть, ще в 1300 року коли він був частиною вітража в церкві. Згідно з письмовими звітами про давно втрачене вікно, у цій версії з'явився волинник і зникли 130 дітей.
То що сталося насправді? Теорії варіюються від історії, що є метафорою якоїсь великої трагедії, і Дудочника, що є смертю, до того, що він був свого роду вербувальником, який веде міграцію з Німеччини.
4. Пітер Пен може вбити втрачених хлопчиків
Як і Піноккіо, Пітер Пен — ще один улюблений персонаж дитинства, що став популярним завдяки Волту Діснею. За сюжетом Пітер живе у Неверленді, і хоч сучасні глядачі можуть знати його як місце, де ніхто не старіє, в оригіналі все було не так. Тільки Пітер залишився молодим, Lost Boys постаріли не на своєму місці.
В оригінальному тексті Дж. М. Баррі, опублікованому в різних формах на початку 1900-х років, перш ніж нарешті бути випущеним у вигляді одного повного роману під назвою «Пітер і Венді» у 1911 році, було визнано, що «Втрачені хлопчики » виросли. П'ятий розділ починається з опису втрачених хлопчиків, які шукають Пітера, і піратів, які шукають втрачених хлопчиків. Потім він описує, як кількість хлопчиків змінюється через те, що одних вбивають, інші стають занадто старими, що суперечить правилам. У тексті йдеться: «Коли вони здаються підростаючими, що суперечить правилам, Петро їх проріджує ».
Точне значення цього ніколи не встановлено, але схоже, що це може означати лише те, що Пітер посилає їх або вбиває. Одна з теорій фанатів навіть припускала, що ворожість капітана Крюка пов'язана з тим, що він був втраченим хлопчиком, який виріс, вижив і повернувся, щоб помститися.
3. У кімнаті спочатку були вампіри
« Кімната» Томмі Вайсо сумно відома як один із найгірших фільмів, коли-небудь знятих, та кохана за цей факт. Ходять чутки, що це було чи ще дивнішим, ніж те, що ми отримали насправді.
За словами Грега Сестеро, іншою зіркою фільму, однією з перших ідей Візо було показати, що його персонаж насправді був вампіром . Це було б справді вражаюче зі сценою, в якій машина Джонні відлітала б у ніч, бо, знаєте, він вампір.
2. У початкових міфах Медуза завжди була монстром
Медуза — одна з найвідоміших істот із грецької міфології, Горгона зі зміями замість волосся, яка може обернути будь-кого, хто її побачить, у камінь. У найвідомішій версії цієї історії вона була красивою смертною, котра була коханкою Посейдона/Нептуна, який пізніше був проклятий Мінервою/Афіною, щоб стати монстром, на якого ніхто не міг навіть дивитися. Але це була версія казки Овідія , написана через багато років після початкового міфу.
Як одна із сестер Горгон, Медуза спочатку завжди була монстром , а не смертної жінки. Тільки пізніше вона перетворилася на смертну, а дві сестри-монстри, гарні, а не огидні, щоб зробити всю історію трагічнішою.
1. У «Ромео та Джульєтті» немає балкона
Якщо ви прямо зараз погугліть «Ромео та Джульєтту» як пошук зображень, ви помітите загальну тему у багатьох зображеннях. Зображена сцена часто є знаменитою сценою на балконі . Формально це Акт II, Сцена II і одна з найчастіше цитованих частин п'єси. У ньому звучить мова Ромео «але м'яка, яке світло пробивається крізь вікно». У десятках, якщо не сотнях фільмів та театральних вистав він зображує Ромео в саду, а Джульєтту на балконі над ним. Все це досить іронічно, оскільки Шекспір ніколи не писав про балкон.
Примітно, що слово «балкон» ніколи не з'являлося у пресі до 20 років після того, як Шекспір написав «Ромео та Джульєтту» . Балконів тоді не було. Але вони були в ходу, коли було поставлено знамениту п'єсу Томаса Отвея « Історія та падіння Гая Маріуса» Через роки після того, як Шекспір втратив популярність, а його п'єси так і не були поставлені.
Кай Маріус був, через брак кращого терміну, плагіатом. Отвей вкрав цілі сцени та діалоги у Шекспіра, а його сцена на балконі, яка сильно запозичена у Шекспіра, сталася на балконі. І п'єса була дуже популярна, її ставили 30 разів за 30-річний період, тоді як Шекспір жодного разу не звучав. Таким чином, сцена для більшості людей стала тісно асоціюватися з балконом, бо саме так він завжди уявлявся їм.
