Письменники та читачі по всьому світу сходяться в одному – деякі книги читати буває важче, ніж інші. На найбільшому в Мережі книгарні Goodreads мільйони читачів діляться з один одним інформацією про книги. Орієнтуючись на їх рецензії, ми відібрали найскладніші літературні твори в історії та склали список найскладніших книг у світі.
10. "Серце темряви", Джозеф Конрад
Жанр: новел, пригоди.
Відкриває список найважчих для розуміння книг історія про подорож протагоніста у нетрі Чорного континенту та власного серця. Головну складність є алегоричний спосіб розповіді, його багатоплановість і розмаїття смислів. А також багатослівні та розлогі роз'яснення автора, що саме він має на увазі.
9. «Нескінченний жарт», Девід Фостер Уоллес
Жанр: гумор, сатира, наукова фантастика.
Обсяг книги (у ній понад тисячу сторінок) – просто «квіточки» порівняно з усім іншим. На читачів чекають альтернативні часові лінії, що сплітаються і розходяться, більш ніж дві сотні персонажів і нелінійна структура оповіді. І безліч виносок (всього їх понад 388 штук). У багатьох є свої власні виноски, і так до нескінченності.
Якщо ви наважитеся перевірити свої нерви на міцність «Нескінченним жартом», рекомендуємо спочатку знайти в інтернеті зразкову хронологію розповіді, список персонажів та опис світу, в якому відбувається дія книги. Не дивно, що російською мовою «Нескінченний жарт» було перекладено лише 2018 року, майже через чверть століття після створення книги.
8. «Злочин і кара», Федір Достоєвський
Жанр: філософський роман, кримінал, психологічний реалізм.
Перша (але не остання) книга російськомовного автора у списку найскладніших книг. Найважче читачам здолати перші сто з невеликим сторінок, коли Раскольников бродить по огидно жовтому Петербургу в маренні.
А на думку англомовних читачів, найскладніше у книзі — імена. На іноземний слух звичайні російські імена надто довгі та погано запам'ятовуються. Дехто зізнавався, що їм довелося виписати персонажів на окремий аркуш і постійно звірятись із ним у спробах зрозуміти, хто є хто.
7. «Сто років самотності», Габріель Гарсіа Маркес
Жанр: магічний реалізм, сімейна сага, епічна фантастика.
Рідкісна книга охоплює такий широкий пласт часу, як у знаменитому романі Маркеса. Там описується життя семи поколінь. Щоб читач не задрімав, імена дійових осіб регулярно повторюються: наприклад, більше половини від чоловічої популяції книги звуть Ауреліано. Спробуй тут зрозуміти, хто є хто, особливо якщо тло книги – магічний реалізм, де побутове та приземлене химерно пов'язане з магічним та чарівним.
6. «Війна та мир», Лев Толстой
Жанр: любовний роман, військова проза, історія.
Ця книга потрапила до списку найважчих літературних творів з однієї-єдиної причини – кількості сторінок.
Якщо не брати до уваги розмір «Війни та миру», а також регулярні спроби автора вдаритися у філософію (які багато читачів швидше перегортають), то роман сам собою дуже цікавий. Тут є все - і шляхетні кохані, і спроби суїциду, і постільні сцени впереміш з картинами страждань і смерті, і масштабні битви та звичаї різних верств суспільства. Багато читачів, які з останніх сил дісталися останньої сторінки, вигукують в екстазі: «Це найкраща книга їх усіх, що ми читали»!
5. «Райдуга тяжіння», Томас Пінчон
Жанр: сатира, наукова фантастика, історія.
Квантова механіка, масове вимирання тварин та спекулятивна метафізика – теми для середніх умів. Не легше і зі структурою розповіді: складається враження, що Пінчон намагався писати якомога щільніше та насиченіше. Немов мета його була запхати в 700 сторінок те, що інший автор не зміг би розповісти і на 2000.
Трохи розбавляють інтенсивність розповіді музичні інтерлюдії, коли персонажі співають, причому роблять вони це часто й із задоволенням. В іншому ж текст сповнений натяків, алюзій та прихованих цитат, так що при читанні доведеться постійно звертатися за допомогою Google та інших пошукових систем. Російською мовою роман було перекладено лише у 2012 році, через 39 років після створення.
4. «Мобі Дік», Гурман Меллвіл
Жанр: епопея, пригоди.
У багатьох читачів виникають дві проблеми із знаменитим романом «Мобі Дік».
- Перша – книга являє собою химерну суміш класичного роману, есе, вільного польоту думки, квазінаукових уривків (наприклад, нудна глава про морських тварин), театралізованих монологів та діалогів і навіть виробничої драми про тяжіння забою китів у Льодовитому океані. Тільки мозок налаштувався на один тип оповіді, і ось уже дія в «Мобі Діку» робить різкий поворот.
- Друга складність – застаріла концепція роману-алегорії, що вийшов із моди ще у XVIII столітті. При цьому символічна мова у книзі Мелвілла складно розгадати. Можливо, в цьому полягає секрет її чарівності.
3. «Звук і лють», Вільям Фолкнер
Жанр: готика, модернізм, домашня художня література
В одному з найскладніших для читання літературних творів найважчою є перша частина. Там розповідь ведеться від імені людини з особливостями розвитку. Він важко уявляє собі протягом часу і часом перескакує з минулого на сьогодення і назад буквально в одному реченні.
Багато читачів порівнювали першу частину цього роману з подорожжю в густому тумані: незрозуміло, що взагалі відбувається навколо, а люди, дерева і тварини є однаково невиразними темними силуетами.
Але якщо читач досить впертий, частини до четвертої туман розвіється та читати стане цікавіше.
2. «Поминки по Фіннегану», Джеймс Джойс
Жанр: експериментальний «словотворчий, міфологічний та комічний» роман.
У «Поминках» сюжету практично немає. Вся книга є суцільний потік свідомості, в якому автор намагався відобразити в словах складну, плинну матерію сну.
А щоб читачеві було «веселіше», Джойс займався словотворчістю, каламбурив та вставляв у текст іноземні слова. З часів написання книги минуло вже майже сто років, а вчені-літературознавці продовжують сперечатися, що це взагалі означає. Кажуть, що до кінця книги вже сам Джойс важко розумів свій власний твір. Це не дивно, адже над книгою він працював 16 років і до кінця геть-чисто забув, про що говорив на початку.
1. «Улісс», Джеймс Джойс
Жанр: модерністський роман.
Перше місце у списку найскладніших літературних творів історія займає ще одна книга ірландського письменника Джеймса Джойса.
Вона вважається шедевром та зразком модерністської прози у стилі «потік свідомості». Читати «Уліса» трохи простіше, ніж друге місце рейтингу, «Поминки по Фіннегану», незважаючи на спроби Джойса в одному дні рядового дублінського жителя сконцентрувати всі дні людства від початку часів і до кінця століття. У романі є більш-менш зрозуміла структура і в ньому є навіть подоба сюжету.
Втім, у своєму творі Джойс від душі пограв із читачем, удосталь розсипаючи за текстом пародії, алюзії та безліч головоломок. Над їх вирішенням літературознавці б'ються досі.
